Коли 24 лютого російські війська увійшли на територію України, то майже від першого дня почали обстрілювати Чернігів. Під час одного з таких обстрілів у старому будинку Лілі сталася пожежа, внаслідок якої вигоріли всі кімнати, потріскалися вікна й жити там стало неможливо. Жінка мусила переїхати до родини своєї дочки у сусіднє місто. Усім разом в однокімнатній квартирі було дуже тісно, та й Ліля дуже хотіла якомога швидше повернутися до себе додому. Попри те, що там і доти було небезпечно, оскільки прикордонна Чернігівщина постійно перебуває під обстрілами з території Білорусі, але дім то є дім.

Коли жінка повернулася до рідного села, то виявилося, що мародери повиносили з решток будинку всі електропроводи й навіть батареї. Отже, окрім згорілого будинку, вона залишилася ще й без електрики та опалення. Ця тендітна бабуся була б у розпачі, якби не покладала свою надію на Бога. Багато років вона вірно служить Господу. Тож, стоячи посеред згарища, вона сама собі подумала: «Якщо Бог не залишив мене під обстрілами, зберіг життя під час пожежі, то не залишить і у такий важкий час. Перезимую!»

Помісна церква міста Чернігів не могла залишити свою сестру наодинці з бідою. Тож на перший час сестру прихистила одна жінка з церкви. У цей час група молоді приїхала до будинку Лілі, аби допомогти. Перш за все прибрали сміття після пожежі, вимили стіни, стелю й підлогу. Потім зібрали кошти та замінили всі вікна. Тепер у будинку можна жити, але немає ані опалення, ані електрики. Звичайно ж, для сестри Лілії з її мізерною пенсією відновити комунікації буде не реально, та й донька з родиною теж не дуже може в цьому допомогти. Самі живуть у досить складних обставинах. Ліля молилася Господу і просила Його подбати про неї, допомогти їй пережити морози.

Господь через помісну церкву та Біблійну Місію відповів на її молитви. БМ передала помісній церкві портативну пічку, аби встановити її у будинку Лілі. Така пічка – це чудовий тимчасовий варіант, який допоможе сестрі перезимувати – мати в будинку і тепло, і гарячу їжу. Молодь повністю обладнала для Лілі одну кімнату, де вона зможе жити. Саме там підготували безпечне місце та встановили пічку. Завдяки цій пічці вона зможе і їсти приготувати, і обігріти кімнату, де зараз облаштувалася. Ліля надзвичайно вдячна кожному за ту допомогу, яку їй надали. У всьому цьому вона бачить руку Божу і прояв Його любові до неї. Вона всім свідчить про те, що довіряла Господу, що знала – оскільки Він зберіг її життя під час воєнних дій та обстрілів, то не дасть їй замерзнути взимку. Особисто для неї та її невіруючих рідних – це найбільше свідчення любові нашого Господа.