Сергій лишився один із трьома дітьми. Його дружина померлавід пневмонії. Після її смерті у домі запанувала тиша, усі ходили як тіні, нечутно було ані сміху, ані дитячого щебету. Маленькі син та донечки дуже важкопереживали втрату мами. Сергій розумів, що необхідно щось робити. Вирішив «рятуватися»роботою. У селі роботу знайти важко, та й лишати дітей на весь день нехотілося. Тож подумав-подумав і вирішив облаштувати у хліві невеличкумайстерню. Чоловік він вправний, може і меблі полагодити, і городнє приладдяна гострити. Отак і розпочав допомагати сусідам. Працює якісно, завжди готовийдо роботи. Дівчатка взяли на себе домашній клопіт і турботу про братика. Родинане розкошує, однак на їжу вистачає. А тут до сусідів почав приїжджати віруючий Володимир. І весь час то літературу по селу роздає, то дітей збирає, історії біблійні розповідає, молитися навчає. Одного дня й до Сергія у майстерню завітав – приніс замовлення на чималу для села суму. Сподобався він Сергію – удушу не лізе, однак відчувається, що людина дуже добра й хороша, завжди упіднесеному настрої. Діти до нього на заняття бігають, їм подобається. «Його уроки завжди цікаві. Про Бога нам розповідає». Тож Сергій і не заперечував. Осьі перед Різдвом зібрав Володимир дітей у сусідів. І щось довше, аніж зазвичай,вони там затрималися. Але прийшли додому всі задоволені й щасливі. Кожен ніспоперед себе величезний подарунок. Діти сміялися та голосно обговорювали, що вони у тих подарунках знайдуть. Потім за столом вони всією родиною по черзі відкривали ті три коробки, раділи смаколикам, розглядали іграшки та інші сюрпризи, які на них чекали. Діти весь вечір обговорювали, що і хто отримав,які цукерки вони скуштують першими. Давно вже в їхньому домі не було такого пожвавлення та радості. Сергій споглядав за цим і думав: «Слава Богу! Життя починає налагоджуватися!»

‍