Звісно, ми не могли лишитися осторонь, тож придбали продуктів і дитяче харчування та вирушили до Олени. Вона та її двоє синів (5 місяців і 1,5 роки) мешкають у невеликій орендованій квартирі. Ми розговорилися з жінкою й дізналися про її нелегкий життєвий шлях і про всі труднощі, які їй доводиться долати щодня, аби забезпечити своїх дітей найнеобхіднішим.

Коли вона телефонувала нам уперше, то казала, що вони не мають що їсти. Зазвичай до таких слів ставишся дещо скептично, оскільки розумієш, що це перебільшення. Однак цього разу ми побачили, що ці слова буквальні. Коли Олена ставила до холодильника продукти, які ми привезли, то неможливо було не помітити, що він абсолютно порожній. Там не було анічогісінько, навіть скоринки хліба.  Коли розпочався карантин, усі ми нарікали на певні обмеження, на складнощі пересування, мали хвилювання за своє здоров’я та здоров’я рідних. Тож, а чи не варто щодня дякувати Господу за Його благословіння, за те, що тобі є що їсти сьогодні і є чим нагодувати своїх дітей, що маєш житло і чим за нього сплатити. Олена зізналася нам, що була просто у відчаї та не знала, що робити. А потім згадала, що у дитинстві чула про Бога, Який може допомогти, тож почала просто благати Господа про допомогу. Вона почала шукати християнські благодійні організації та звернулася до Біблійної Місії. Тож, отримати допомогу для Олени було відповіддю від Господа. Ми розповіли її історію в соціальних мережах і дуже швидко знайшлися віруючі, які мешкають недалеко від Олениної родини, які забажали підтримати цю родину молитовно й практично на час карантину. Увага віруючих людей торкнулася Олениного серця й вона почала розпитувати про Бога та висловила бажання відвідувати помісну церкву, коли буде можливість збиратися на богослужіння. Моліться про цю молоду жінку та її дітей, аби вона знайшла Господа.‍

‍