Напередодні Різдва до нас надійшов один лист від хлопчика Захара. Йому нещодавно виповнилося 14 років. Так ось, у листі він написав: «Моя найзаповітніша мрія – аби у нас із братом було двоярусне ліжко. Тоді у нашій кімнаті з’явиться багато місця». Це доволі несподівана мрія як для підлітка. Зазвичай у такому віці діти мріють про телефони, сучасні гаджети тощо. Щирість хлопчика й простота його мрії справили на кожного з нас надзвичайне враження. І дуже захотілося зробити справжнє різдвяне диво та подарувати хлопцям омріяне ліжко. Ми звернулися до людей через соціальні мережі та запропонували долучитися до реалізації цього бажання. Нас вразило те, як багато людей виявили бажання додати і свою «лепту» на придбання ліжка й інших подарунків для Захара та його брата Назара.

Тож за кілька днів до Різдва ми вирушили з усім необхідним до маленького селища, що на Полтавщині. Від пастора помісної церкви, який «працює» з цією родиною, ми дізналися трохи більше про хлопчиків. Змалечку обох виховує бабуся. Одразу після народження молодшого Захара мама полишила хлопців і жила власним життям. Вона не працювала, але відбирала всі гроші у своєї мами й жила її коштом. Тож, коли хлопчики вперши прийшли до церкви, то були не лише голодними й худющими, але й одяг на них, жіночі светри, був старим – вочевидь дещо з того, що бабуся знайшла у своїй шафі. Відтоді віруючі почали, як могли, підтримувати цю родину. Завдяки цій допомозі та молитвам ситуація в родині почала поступово налагоджуватися.

Хлопчики почали відвідувати недільну школу, бабуся – приходити на богослужіння. Позаминулого року мама хлопчиків теж прийшла до тями та повернулася до дітей, розпочала навчання, аби знайти пристойну роботу. Мешкають вони у квартирі, яка вже багато років не знала ремонту. Однак минулого літа молодь із церкви зробила косметичний ремонт у кімнаті хлопчиків. Кімната маленька, тому окрім двох старезних ліжок зі старезними матрацами, туди більше нічого не вміщається. Коли ми увійшли до квартири, брати, які жодної уяви не мали, чого ми приїхали, дуже здивувалися й, здавалося, не могли повірити у те, що зараз мало статися. Коли ж побачили ліжко та все інше, це їх просто шокувало. «Я не думав, що це можливо, просто вирішив написати й вірити у диво!» – прокоментував Захар. Та коли ми зібрали ліжко й передали всі подарунки, хлопці не могли стримати посмішок і радості, а бабуся тихенько плакала, споглядаючи щасливі обличчя своїх онуків.

Забігаючи трохи наперед варто сказати, що Господь – дивовижний. Бо Він зробив, на нашу думку, неможливе! Завдяки молитвам та пожертвам ми змогли придбати ліжка не лише для хлопців, але також іще для 5 родин. А окрім ліжок ще й подушки, ковдри, постільну білизну тощо. Власне, всі ці родини можна назвати малозабезпеченими, у кожної своя складна ситуація, тож купити ліжко для них це насправді неймовірна розкіш. Аби двома словами описати фінансове становище, процитуємо слова однієї з мам: «Ми дуже хотіли купити Оленці ліжко (її старе ліжко зібрано із залишків двох старих диванів), але вирішили купити подушку» – вочевидь, на більше грошей родина заощадити не спромоглася.

Ми розповіли хлопцям, що дуже багато людей забажали допомогти втілити їхню мрію й від щирого серця подарувати їм справжнє

Різдво, а також про те, що завдяки Захаровому листу ще декілька родин до свята отримають нові ліжка. Захар подумав і з серйозним виразом обличчя сказав: «Але ж це так чудово, що подарунок отримаю не лише я, але й інші діти. Я дуже радий, що моя мрія допомогла ще комусь!»

Через цю ситуацію Господь показав нам два важливі уроки. По-перше, хоч би як складно нам не було морально й матеріально, але це величезне щастя відкрити своє серце та допомогти тому, хто перебуває у ще більшій скруті. Господь може використати маленьких нас для великого внеску у розширення Його Царства. По-друге, за прикладом Захара, думати не лише про себе, але й про інших. Радіти, коли ти можеш стати у пригоді та послужити ще комусь.

‍