У  служінні дитячих християнських таборів увагу зазвичай приділяють тому, що  робить Бог у житті дітей, проте Він працює й у житті лідерів і служителів,  котрі трудяться у таких таборах. Ось що розповіла нам сестра Олена, одна з  лідерок табору у с. Мощун.

Я  вже не вперше беру участь у цьому служінні, але цей раз став для мене  особливим. Адже я побачила, як Бог Сам готує наступне покоління служителів.  Дівчата-підлітки, які минулого року були учасницями  табору, тепер стояли поряд зі мною у ролі помічниць лідера. Мене щиро  здивувало їхнє почуття відповідальності. Вони  поставилися до свого служіння набагато серйозніше, аніж до нього іноді  ставляться дорослі. Я усвідомила, що сама маю чимало недоліків: іноді  розслабляюся у служінні, але, споглядаючи за нашими підлітками, розумію, що  треба ще більше віддаватися і служити, бо саме з нас вони братимуть приклад у  служінні Богу. Тепер я несу не лише відповідальність за те, чого навчу  дітей-учасників табору, але й за свою поведінку перед своїми помічниками, бо  вони вчаться від мене реагувати на різні ситуації, ставитися до менших та до  старших, молитися та виконувати Боже Слово у своєму житті.

Так  само служіння з дітьми – це завжди можливість по-новому побачити світ.  Діти вільні від упереджень, вони прямі та щирі,  іноді хочеться бути такими, як вони – не боятися вільно висловлювати свої  думки та бути справжнім. До того ж іноді спостерігаєш за дітьми «з позиції  Бога»: ніби дитина – це ти, а Бог дивиться на тебе: як ти бешкетуєш, як ти не  хочеш робити те, що потрібно, як робиш те, що для тебе шкідливо, або  випрошуєш у Бога дати тобі  щось тут і зараз. І, спостерігаючи  за дітьми, я ловлю себе на думці: «О-о, то я ж поводжуся так само стосовно  Бога». Це дуже допомагає мені, з  одного боку, довіряти Богові (наприклад, якщо я не отримую те, що прошу у  Бога, отже, так треба, бо Він краще знає, що нам потрібно, як дорослі знають,  що потрібно дітям). З  іншого боку – діти навчають любити. Якщо  Бог любить мене і продовжує благословляти, хоча я не ідеальна і продовжую  грішити, то я маю прийняти це і любити цих дітей попри все. Навіть тоді, коли  хочеться злитися, коли вирують емоції, коли бракує сил – треба продовжувати  любити. Робота з дітьми навчає контролювати  емоції (особливо у таборі, коли дітей багато, роботи багато й усього багато):  я розумію, що підвищивши голос чи розлютившись, нічого хорошого не досягну;  якщо нічого дітям не пояснити, а просто вилити на  них свої емоції, то діти поводитимуться так само. Максимум любові. А ще я  навчилася довіряти Богу, бо дуже хвилювалася через невелику команду. А Бог  показав, що коли ми приносимо своє «невелике», Він, як із тими рибами,  створює Своє велике диво. Я дуже вдячна Богу, що через це служіння Він  продовжує вчити мене довіряти Йому.

Ми,  як Біблійна Місія, щиро дякуємо кожному брату та сестрі, що беруть на себе  важкий, але такий благословенний труд дитячого служіння. Нехай Господь  благословить вас, дарує натхнення та терпіння, а також використає вас, як  гідний взірець для покоління, що підростає. Нехай ваш приклад надихає їх  стати відданими послідовниками Христа і служителями в Його церкві.

‍