Наш брат у Христі, Віктор Ілліч, овдовів 10 років тому.  У свої 68 років він залишився зовсім один – ані дружини, ані дітей. Звісно, чоловікові було важко самому, проте він не зневірювався, знаходячи відраду у Господі. Займався  господарством (кози, кури), прибирав у будинку, ходив до церкви. Жив на  невелику пенсію, проте завжди казав: «А скільки мені старому треба…». Більшу  частину грошей він заощаджував, аби було за що купити дрова на зиму. Опалення у  будинку пічне, а сил заготувати дрова самостійно чоловік уже не має. Церква як могла допомагала Віктору, та й  сусіди підтримували старого, хто чим міг.

Цього літа мені зателефонували сусіди Віктора і сказали, що певно з ним щось трапилося, бо  його кози не пасуться  біля будинку, як зазвичай. Я миттю поїхав туди. Увійшовши до будинку, побачив, що чоловік  лежить на ліжку, нерухомий, проте важко дихає. Ми відразу ж відвезли його до  лікарні. Виявилося, що він пережив інсульт. Після огляду Віктора лікар сказав нам: «У  вашого дідуся занадто сильне ураження мозку, не думаю, що він виживе». Попри  прогнози ми, помолившись, дали згоду на операцію і Бог учинив Своє диво. Уже на другий день після операції Віктор почав рухати  руками та ногами, а вже за два тижні зміг самостійно підвестися на ноги й почав ходити. Лікарі були здивовані та все повторювали  нам, що це якесь диво. А ми й не заперечували, лише підтвердили, що це таки  Боже диво. Завдяки такій дії Божої сили в житті Віктора ми змогли засвідчити  персоналу лікарні про Божу любов, про Бога, в Якого вірить він і віримо ми.

З лікарні ми привезли Віктора додому. З Божої милості він може розмовляти та самостійно ходити.  Звісно, після такої важкої хвороби він потребує тривалого лікування та  медикаментів, на які уходять усі фінанси чоловіка. Коли ми відвідували його,  то він дуже хвилювався, чи зможе купити собі дрова на зиму, бо всі гроші, що він заощадив, пішли на операцію та лікування, а ті, що отримує,  витрачає на ліки і харчі. Тож зібрати так швидко велику суму грошей, аби забезпечити  себе дровами на всю зиму, він не зможе. Він розповів мені про свої переживання і просив молитися про це. «Знаю, що Бог подбає про  мене!»

Коли Біблійна Місія запропонувала нашій церкві взяти  участь у проєкті «Допомога вдовам», то ми відразу вирішили додати до списку й Віктора Ілліча. Коли привезли йому дрова, він розплакався та щиро  дякував усім тим, хто підтримав його у цей непростий час. У своїй молитві  чоловік дякував Богу за те, що цьогоріч Він учинив у його житті аж два дива – зберіг життя та допоміг  пережити зиму.

Ми молимося про Віктора й надалі підтримуватимемо нашого брата. Адже коли ми піклуємося про «своїх», то  тим самим свідчимо про Божу любов тим, хто їх оточує. У Писанні сказано: «З того дізнаються всі, що ви – Мої учні, коли любов  матимете між собою» (Ів. 13:35).

Пастор  помісної церкви