Наступні сім років був великий урожай хліба у єгипетському краю. Потім настали неврожайні сім років. Увесь єгипетський край почав голодувати, і люди йшли просити хліб у фараона:– Ми не маємо що їсти, а помираємо з голоду!Тоді фараон сказав:– Підіть до Йосипа, і він допоможе вам.Народ пішов до Йосипа, і той почав продавати хліб єгиптянам зі сховищ. З багатьох країн приходили до Єгипту купувати хліб. Для плати за хліб люди несли срібло. Йосип же, приймаючи гроші, наповнював їхні мішки зерном. У єгипетських сховищах було так багато зерна, що Йосип міг продавати його всім нужденним.У Ханаанському краю, де жив Яків зі своєю родиною, також був голод. Яків, почувши, що в Єгипті є хліб, відрядив туди своїх синів. Після тривалої й складної подорожі вони нарешті прибули до палацу фараона. Там їх повели до одного чоловіка. Той постав перед ними, усім своїм видом вселяючи страх і повагу. А які неймовірні шати були на ньому! «Мабуть, це і є візир фараона, друга за могутністю людина в Єгипті», — подумав Рувим, найстарший із братів. Але він не впізнав у ньому Йосипа, свого брата. Брати впали на землю перед візиром на знак поваги.– Змилуйся, пане, і продай нам зерна! Ми добре заплатимо за нього!Йосип же впізнав своїх братів. Поміркувавши трохи, він подумки вирішив: «Погляну, чи змінилися серця моїх братів? Чи пам’ятають вони про свій злочин і чи жалкують про те, що накоїли?» Суворим голосом він сказав їм:– Ви — шпигуни! Ви прийшли для того, аби вивідати все про цей край, а потім напасти на нас!– Ні, ні! — у відчаї благали брати й доземно схилилися перед ним.Цієї миті Йосип згадав про свій сон, який бачив у давні часи: снопи братів схиляються перед його снопом.Рувим, насмілившись, сказав:– Усі ми сини одного батька. Нас було дванадцять братів. Одного не стало, а молодший лишився вдома.– Гаразд, — сказав Йосип, — але я маю переконатися, що ви говорите правду. Для цього один із вас лишиться тут під охороною, а решта віднесіть у ваші домівки хліб і потому приведіть до мене молодшого брата. Якщо він прийде, ви зможете ще купити зерна й вирушити додому. А якщо ви не повернетеся, отже, ви брехали, і всі ви шпигуни.Так вони й вирушили назад із мішками, повними зерна, але без одного з братів, Симеона.Коли сини повернулися до свого батька Якова, то розповіли про все, що з ними сталося. Однак Яків аж ніяк не хотів відпускати Веніямина, свого найменшого сина, бо боявся втратити і його.Та коли за кілька місяців у них скінчилася їжа, він із важким серцем дозволив найменшому сину йти разом із братами. Юда обіцяв уважно стежити за Веніаміном, аби з ним не трапилося нічого поганого.Щойно вони прийшли у велике єгипетське місто, як їх повели у дім візира. Це збентежило братів. Але ще дивнішим було те, що їх привели до великої зали, де було влаштовано бенкет. Чому візир фараона запросив на бенкет саме їх? Кожному було вказано на його місце — точно за старшинством. І як це єгиптяни змогли визначити їхній вік? Під час бенкету візир через перекладача розмовляв із братами, бажаючи якомога більше дізнатися про їхню родину.Наступного ранку караван зібрався у зворотну путь. Симеона повернули його братам, мішки наповнили зерном — як же зрадіє Яків, зустрічаючи їх удома! Але не встигли вони далеко відійти, як їх наздогнали озброєні вершники.– Навіщо ви обікрали візира? — закричав їхній очільник. — Він запросив вас на бенкет, а ви не посоромилися прихопити з собою срібну чашу!– Але, пане, — захищався Рувим. — Ми нізащо б не крали. Обшукай наші речі! Якщо знайдеш чашу у когось із нас, то можете його стратити, а всі ми готові лишитися у вашого пана за рабів.Коли вони розв’язали свої мішки, з мішка Веніямина випала чаша! Звідки їм було знати, що Йосип сам наказав підкласти чашу в мішок Веніямина? Йосип хотів востаннє випробувати своїх братів.Зі страхом вони повернулися у палац фараона. Йосип наказав, аби вони лишили Веніямина за раба в Єгипті. І тут Юда, осмілівши, сказав:– Пане, дозволь звернутися до тебе з проханням. Я поручився перед батьком за те, що з його молодшим сином нічого не трапиться. Якщо Веніямин не повернеться додому, то наш батько помре від горя. Тому прошу тебе: дозволь йому піти, а у рабстві замість нього лишуся я.Тепер Йосип переконався, що злочин братів, який вони колись вчинили проти нього, був їм за урок. Замість того, аби продати брата в рабство, як тоді, вони готові були самі стати рабами, щоб урятувати його. Вони вже не були колишніми, Бог змінив їхні серця. Братів дуже здивувало, коли Йосип раптом сильно заплакав. Трохи заспокоївшись, він сказав їм:– Я ваш брат Йосип!Одинадцять братів дивилися на нього, наче бачили його вперше, і не могли вимовити ані слова. Цей чоловік, який тримав у руках майже весь Єгипет, і був Йосип, якому вони колись заздрили, що батько найбільше любив його, і якого, зрештою, продали в рабство?– Не бійтеся, — сказав Йосип, — я не тримаю на вас зла. Бо тепер стало зрозуміло, що Бог послав мене в Єгипет, аби врятувати вас і багатьох інших від голоду. Інакше всі ми загинули б від цього лиха. Засуха розпочалася тільки два роки тому, а триватиме вона сім років. Відтоді як ви прийшли сюди, я переконався, що це був задум Божий.Брати заклякли. Вони не могли повірити, що їхній брат, якому вони заподіяли стільки зла і який тепер став таким могутнім, геть не збирається помститися їм.Але Йосип, відкривши обійми, вигукнув:– Веніямине! Хіба ти не впізнаєш мене, Йосипа, твого брата?І тут Веніямин кинувся до нього, вони обійнялися й заплакали від радості. Перепону було зламано. Один за одним брати обіймали Йосипа. Вони не могли повірити, що все, що з ними відбувається, — правда. Довго розмовляли брати з Йосипом — так багато всього їм хотілося розповісти!Почувши про те, що до Йосипа прийшли брати, фараон покликав його до себе.– Скажи своїм братам, нехай вони візьмуть вашого батька, свої родини, прийдуть до Єгипту й житимуть тут, доки не скінчиться голод. Я дам їм колісниці, аби вони могли привезти свої родини з Ханаану. І нехай не жалкують про майно, яке їм, можливо, доведеться лишити там, бо тут я дам їм усе!Йосип вклонився фараонові:– Ти дуже милостивий до мене, мій пане. Покваплюся виконати твої повеління.Наступного дня брати вирушили до Ханаану за Яковом, за своїми родинами й стадами. Йосип довго ще дивився їм услід, допоки було видно, як Веніямин махає йому рукою на прощання.ЗАПИТАННЯ1) Яким чином справдився сон Йосипа про снопи на полі?2) Чому Яків не відпускав Веніямина з братами його в Єгипет?3) Чому злякалися брати, коли у їхніх мішках знайшли срібну чашу?