Ізраїльтяни жили в обіцяному краї вже багато років. Вони побудували будинки, зорювали поля й понасаджували виноградники, постійно захищаючи свій край від ворогів.Намет святилища, або скинія, де вони ще під час подорожі в пустелі зберігали плити з десятьма Божими заповідями, тепер височів на горі. Люди, бажаючи помолитися Богові чи принести Йому жертву, йшли туди.Священник Ілій сидів перед входом до святилища й дивився на людей, які сходили сюди. Він був старим, тому вже не виконував священницькі обов’язки, це тепер робили його сини. Але вони, на жаль, не були слухняними Богові й чинили багато поганих справ. Ілій знав про це та з гіркотою говорив їм, що вони вчиняють неправильно, але сини не зважали на слова батька.Одного разу до Ілія прийшла жінка, тримаючи за руку маленького хлопчика.— Вітаю! Мене звуть Анна. Ти пам’ятаєш мене? Тут, перед скинією, кілька років тому я молилася Богові про сина. Я тоді вже геть зневірилася. Я жалілася й плакала, пам’ятаєш? А тепер я щаслива. Ось мій син, — жінка з любов’ю поглянула на хлопчика. — Ти сам сказав мені тоді, що Бог почув мою молитву. Мого сина звуть Самуїл, і він має лишитися з тобою. Він допомагатиме тобі служити Богові. Я обіцяла присвятити його Господу.– Благослови тебе Бог, Самуїле, — сказав Ілій. — Ходімо, я покажу тобі місце, де ти житимеш.Самуїлові подобалося допомагати Ілію.Одного вечора втомлений Самуїл ліг поблизу священного ковчега й заснув. Раптом він прокинувся від того, що хтось кликав його на ім’я.– Що сталося? — вигукнув він.Ніхто не відповів, тоді він підвівся й побіг до Ілія.– Ти кликав мене? — запитав він.– Ні, — відповів Ілій, — я тебе не кликав. Іди лягай спати.«Дивно», — подумав Самуїл, повернувся й скоро знову заснув.– Самуїле! — знову почув хлопчик і здригнувся.Він швидко побіг до Ілія.– Адже тепер ти кликав мене?– Ні, я не кликав тебе, мій хлопчику, — похитав головою Ілій. — Іди спати!Самуїл знову заснув. Аж тут він знову почув, як хтось голосно кличе його на ім’я. «Не може бути, щоб я знову помилився», — подумав Самуїл і побіг до Ілія.– Я тут, Іліє! Тобі щось принести? Священник зрозумів, що це Бог звертається до Самуїла.– Іди назад і лягай спати. А коли Бог знову покличе тебе на ім’я, то відповідай так: «Говори, Господи, Твій раб слухає Тебе!»Самуїл тихенько ліг у своє ліжко й став чекати. Аж раптом знов почув голос:– Самуїле, Самуїле!– Говори, Господи, Твій раб слухає Тебе! — тремтливим голосом тихо відповів Самуїл.І Бог сказав йому:– Я звершу суд над домом Ілія. Я покараю його за те, що він не зупинив своїх синів, хоча й знав, що своєю поведінкою вони ганьблять Бога. Обидва вони помруть в один день.Почувши це страшне послання Господа, Самуїл до ранку не стулив очей. Коли зійшло сонце, Самуїл відчинив двері скинії.– Що Бог сказав тобі уночі? — запитав його Ілій.Самуїл не квапився з відповіддю, бо не бажав говорити про страшне передбачення Господнє, але потім наважився розповісти Ілію все. Священник помовчав трішки, потім кивнув і сумно сказав:– Якщо Бог сказав це, то так воно й буде. Він — Господь. За кілька років точно виконалося все те, що Бог сказав тієї ночі Самуїлові.Минали роки, Самуїл дорослішав, і Господь був із ним. Увесь Ізраїль дізнався, що Господь удостоїв Самуїла бути Його пророком. Господь відкривав йому важливі істини, які Самуїл передавав ізраїльському народу.ЗАПИТАННЯ1) Чому Бог був невдоволений Ілієм?2) Скільки разів Господь звертався до Самуїла у храмі?3) Що сказав Бог Самуїлові?