Настав час, Ісаак став чоловіком. Він одружився з Ревекою, і в них народилися два сини: Ісав та Яків. Вони були близнюками, але зовсім не схожими між собою.Ісав, старший, був самостійною, сильною і волелюбною людиною. Він полюбляв, озброївшись луком і стрілами, ходити на полювання в ліси й на пагорби. Нерідко він цілими днями, а часом і тижнями зникав із дому. А коли повертався, то майже завжди приносив якусь дичину, вбиту стрілою. Ісав був улюбленим сином Ісаака.Яків же був улюбленцем Ревеки. Він не був таким невтомним шукачем пригод, як його брат. Яків найчастіше був удома, поблизу наметів, стежив за стадами свого батька й допомагав старшим у різних буденних справах.Первістком був Ісав. І хоча він народився на якусь мить раніше, факт його народження давав йому право вважатися спадкоємцем.Відомо було й те, що перед смертю батько особливим чином може благословити лише одного з синів. Це благословення означало добробут, могутність, а також примноження родини, рабів і слуг, худоби й усього іншого, чим віднині розпоряджався син. Разом із тим це означало й Боже благовоління. За звичаєм того часу, це особливе благословіння належало старшому синові, тобто Ісаву.Але молодший брат Яків дуже хотів бути головним спадкоємцем, бо для нього було важливо разом із батьківським благословенням отримати і Божу прихильність. Ісав же, навпаки, не дуже замислювався над перевагами первородства. Він більше переймався полюванням.Одного разу Ісав знову відлучився з дому, а Яків допомагав матері по господарству. На вулиці горіло вогнище, на якому він готував смачне сочевичне вариво. Приємний аромат їжі линув далеко. Утомлений Ісав повертався з полювання. Він уже тривалий час тинявся околицями в пошуках дичини, тому він страшенно зголоднів. Кинувши своє мисливське спорядження на землю, він пробурмотів:– Дай-но мені чогось попоїсти. Яків, недовго думаючи, сказав:– Поступися мені за це правом, яке належить тобі як тому, хто народився першим!– Який сенс того первородства, — пробурчав Ісав, — якщо я помираю з голоду?Так Ісав обміняв своє право первородства на миску сочевичного варива. Яків радів у своєму серці: перший крок на шляху до омріяного зроблено. Тепер йому треба було повернути справу так, аби батько благословив його, а не Ісава.Минали роки. Ісаак почав дуже погано бачити й сильно заслаб. Одного разу він покликав до себе Ісава.– Я не знаю дня своєї смерті, сину мій, — сказав він. — А тому я хочу дати своє батьківське благословення тобі, моєму старшому сину. Візьми лук і стріли та вполюй якусь дичину на полюванні. Приготуй її так, як я люблю, принеси мені, і я благословлю тебе.Ісав узяв свої лук і стріли та пішов, нікому нічого не сказавши. Але Ревека, його мати, крізь тонку стінку намету чула слова Ісаака.Вона злякалася: «Отже, чоловік хоче благословити Ісава!» Але ж Бог колись говорив їй, що благословення отримає Яків! До того ж Яків був її улюбленцем... Що ж їй робити?Ревека побігла до Якова й розповіла йому про те, що чула. Потім вона тихенько сказала:— Заколи двох козенят і принеси мені. Я обсмажу їх так, як це завжди робить Ісав. А ти віднесеш батькові страву й вдаси з себе Ісава. І батько дасть тобі своє благословення.За пів дня все було приготовано. Ревека дістала одяг Ісава й дала його Якову. Той надягнув його. Потім Ревека обв’язала руки й шию Якова шкурами козенят, аби Ісаак не міг упізнати його, доторкнувшись, за гладенькою шкірою (руки Ісава було вкрито густим волоссям). Яків узяв страву й пішов до намету батька.– А ось і я, батьку, — сказав він.Ісаак підвів голову й запитав:– Хто це?Яків, ковтнувши слину, збрехав:– Це я, Ісав, твій первісток. Я виконав те, про що ти просив мене. Візьми, поїж смаженої дичини, а потім благослови мене.Сказане насторожило Ісаака. Голос Ісава звучав якось дивно.– Підійди, сину мій, я хочу до тебе доторкнутися, — сказав він. Від страху краплі поту з’явилися на лобі Якова. Що, якщо батько тепер помітить його обман?Ісаак доторкнувся до сина, але його руки діставали лише до місця, де були шкіри козенят.– Дивно, — сказав Ісаак, — голос, як у Якова, а руки, як в Ісава. Скажи мені чесно: ти — Ісав?— Так! — відповів Яків. — Я — Ісав! Поївши, Ісаак сказав:– Підійди до мене, сину мій, і поцілуй мене!Яків виконав це. Ісаак відчув аромат одягу Ісава, і це розвіяло його останні сумніви.– Від тебе, сину мій, пахне широкими луками, які обіцяв нам Бог. Підійди, схили коліна!Коли Яків схилив коліна перед його постіллю, батько поклав свої руки на голову сина. Потім він урочисто проказав:— І хай Бог дасть тобі з роси неба, і з ситости землі, і збіжжя багато та вина молодого! Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — проклятий, а хто поблагословить тебе — благословенний!Коли Яків виходив із намету, з полювання повернувся Ісав.– От і я, батьку, — сказав він, — я приготував тобі страву. Можеш мене благословити.– Що?.. А хто ж приходив до мене раніше? — злякано запитав Ісаак. — Кому я віддав своє благословення?Тут усе й викрилося.– Яків обманув мене вдруге! — вигукнув Ісав. — Спочатку він обманом забрав у мене право первородства, а тепер і батьківське благословення! Хіба ти не можеш благословити й мене, батьку?– Ні, сину мій, — відповів засмучений Ісаак. — Благословення, яке обіцяє Бог первістку, я можу дати лише раз. Тебе я теж благословлю, але з вас двох ти не будеш першим.ЗАПИТАННЯ1) Як звали синів Ісаака? Чим вони займалися?2) Який намір мав сліпий Ісаак, коли послав Ісава за дичиною?3) Яку участь узяла Ревека в обмані Ісаака?4) Чи варто вчиняти з ближніми так, як учинив Яків зі своїми братом і батьком? Чому?