З народженням у родині Авраама й Сарри сина Ісаака їхня родина стала ще щасливішою. Усі троє любили Бога й один одного. Ви вже знаєте, що Авраам був людиною заможною. Але серце його прив’язалося до одного особливого «скарбу» — до сина Ісаака. Його Авраам любив понад усе у світі, лише любов до Бога була сильнішою.Одного разу Господь захотів випробувати Авраама, наскільки глибокими є його любов і довіра Богові. І ось Авраам почув голос Творця:— Візьми твого сина, єдиного, якого ти любиш, Ісаака, і принеси його в жертву на одній із гір, про яку Я скажу тобі.Важко було Авраамові зробити це. Але він хотів виконати все, що Бог звелів йому, бо любив Господа всім серцем. Авраам нарубав дров, поклав їх на віслюка, узяв із собою Ісаака й двох слуг, і всі вони вирушили в путь. Сарра лишилася вдома. Дорога була довгою. Вони йшли зі світанку до пізнього вечора, лишень зрідка ненадовго зупиняючись. Ісаак дуже хотів дізнатися про те, куди ж вони йдуть. «Звісно, батько, певно, має на те причину, оскільки він досі нічого не сказав мені», — думав він.Авраам і справді мав причину мовчати про мету їхньої подорожі. Напередодні Бог сказав йому дещо настільки жахливе, що Авраам не міг цього збагнути. Насправді Бог зовсім не бажав смерті Ісаака. Але Йому треба було бачити, чи готовий Авраам слухатися, навіть не розуміючи значення Його веління.Однак Авраам не знав цього. Він думав, що йому справді доведеться пожертвувати своїм любим сином. І це дуже засмутило його. Проте, хоч би як складно йому не було, він хотів виконати Боже веління.Нарешті вони підійшли до високої гори. Тепер Ісаак не міг більше стримувати свою цікавість.– Батьку, ось дрова й вогонь, отже, ти хочеш принести жертву, — сказав він. — А де ж ягня, яке для цього потрібне?Авраам не міг вимовити жодного слова. Йому здавалося, що йому хтось здавив горло.– Сину мій, — ледь вичавив він із себе, — Бог Сам подбає про ягня для всеспалення.Прийшовши на гору, вони почали збирати каміння. Авраам складав його шарами один на один, доки не вийшов великий вівтар. Потім він зв’язав Ісаака, поклав його на дрова на жертовник і заніс над ним ніж!Саме цієї миті з неба почувся Голос:– Аврааме, Аврааме!Старий так і застиг із ножем у руці, який заніс над хлопцем:– Так, Господи!...– Не торкайся юнака! — сказав Голос. — Тепер Я побачив, що ти слухняний Мені й готовий заради Мене пожертвувати навіть своїм сином.У Авраама наче камінь упав із серця. Сповнений щастя, він схилив коліна перед вівтарем. Тремтливими руками він розв’язав Ісаака й допоміг йому підвестися. Батько й син обійнялися й заплакали, але не від суму, а через велику радість.Потім десь зовсім поруч вони почули бекання вівці. Поглянувши в той бік, Авраам та Ісаак помітили барана, який заплутався своїми рогами у кущах. Його вони й принесли у жертву на вівтарі. Так підтвердилося те, що Авраам сказав перед тим: Бог Сам знайшов ягня для жертви Собі.Спускаючись із гори, вони відчували радість та полегшення. Ісаак міцно тримав за руку свого тата. Обидва думали про те, що означає любити людину й любити Бога. А також про те, що жодна любов не може бути більшою за любов Бога до людини, навіть якщо іноді буває складно в це повірити.ЗАПИТАННЯ1) Чому Бог звелів Авраамові принести в жертву свого сина?2) Чи готовий був Авраам виконати повеління Боже?3) Що зупинило Авраама, коли він готовий був принести Ісаака в жертву?