Загін римських воїнів, голосно понукаючи й підстібуючи батогами, гнав Ісуса і двох злочинців, яких прирекли на страту через розп’яття. Велика кількість людей ішла слідом за ними туди, де римляни зазвичай розпинали злочинців.Це місце мало назву Голгофа, або Лобне місце. Римляни мали додаткове покарання: засуджений, після побиття, має сам нести свій хрест. Тому важкий дерев’яний хрест Ісусові довелося нести на власній спині.Посеред дороги Він геть знесилився. Очільник загону наказав іншій людині, Симону Кірінеянину, нести хрест замість Ісуса. У натовпі, який ішов слідом за Ісусом, було багато жінок, які плакали й ридали, бачивши Його страждання.Прийшовши на місце страти, солдати виконали свою жорстоку роботу, прибивши цвяхами Ісуса до хреста, що лежав на землі. Вони викопали яму, поставили в неї хрест і засипали його основу. З двома іншими засудженими солдати вчинили так само. Їхні хрести було встановлено ліворуч і праворуч від Ісуса.До місця страти Ісуса супроводжували Його матір та близькі друзі — чоловіки й жінки. Жінки плакали. Трохи осторонь стояли люди, які глузували над Ісусом:– Якщо Ти Син Божий, то допоможи Собі Сам і зійди з хреста! Тоді ми повіримо в Тебе!Один із розіп’ятих розбійників ображав Ісуса.Інший же, навпаки, зупиняв першого:— Замовкни! Нас покарано справедливо, за заслугами, але ж Він не зробив жодного зла!Потім цей розбійник звернувся до Ісуса:– Господи, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!Ісус відповів:– Обіцяю тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю!Після цього раптово суцільна темрява вкрила все довкола. Земля затремтіла.Фізичні страждання Ісуса були неймовірними, але ще важчими були Його душевні муки. Гріхи всього світу були на Ньому. Через декілька годин невимовних страждань Він заволав, охоплений муками самотності:– Боже Мій! Боже Мій! Для чого Ти Мене залишив?Ісус відчув на Собі весь гнів небесного Батька за гріхи всіх людей, гнів, який не може пережити жодна грішна людина. Тільки Христос, Бог і Людина, може пережити його.Темрява відійшла, а Ісус вимовив Свої останні слова:– Звершилося! Отче, у руки Твої передаю дух Мій! Сказавши це, Він віддав духа. Голова Його схилилася.Ісус помер.Того ж вечора Йосип із Ариматеї, знаний і заможний чоловік, який любив Ісуса, але через страх приховував це раніше, пішов до Пилата й попросив дозвіл зняти з хреста тіло Господа й поховати за юдейським звичаєм. Римський намісник дозволив.Никодим, який однієї ночі приходив до Господа й відтоді став таємним послідовником Христа, допомагав Йосипові. Він приніс усе необхідне, що юдеї використовують під час поховання: тканину, якою обмотували тіло померлого, і пахощі зі смирни й алое. Тіло Ісуса турботливо обмотали пеленами й намастили олією. Потім вони віднесли його до нової гробниці, яку було вирубано в скелі поблизу місця розп’яття. Вхід до гробниці привалили величезним пласким каменем, який прикочували до входу по спеціальному жолобу, й повернулися додому.Наступного дня первосвященники й фарисеї згадали, як Господь говорив, що Він третього дня воскресне. Вони прийшли до Пилата з проханням дати їм воїнів для охорони гробниці Ісуса. Вони боялися, що учні Ісуса викрадуть Його тіло й скажуть, що Він воскрес. Пилат виділив їм воїнів для охорони гробниці. Ба більше, аби убезпечитися від будь-якої можливість таємного проникнення у гробницю, юдеї опечатали її. Так влада старанно охороняла мертвого Ісуса, бо боялася неприємностей через Нього.ЗАПИТАННЯ1) Куди повели Ісуса на розп’яття? Хто допоміг Йому нести хрест?2) Як треба розуміти слова Христа: «Отче! Прости їм, бо не знають, що роблять!»3) Чому смерть Ісуса така важлива для нас?4) Як Йосип із Ариматеї довів, що він любить Ісуса? Що він зробив?5) Чому члени синедріону після смерті Господа були такими стурбованими?