Одного разу Ісус розповів книжникам і фарисеям таку історію.Один пастух завжди сумлінно дбав про свої вівці. Він їх мав цілу сотню й стежив за тим, аби жодна з них не загубилася, відбившись від отари. Так, він був хорошим пастухом, любив тварин і робив усе, щоб наприкінці тривалого дня вони повернулися додому ситі й неушкоджені. Але одного вечора під час підрахунку у стаді виявилося тільки дев’яносто дев’ять овець.Пастух полічив ще раз — знову дев’яносто дев’ять! Виходить, що одна вівця пропала — зірвалася у прірву чи, може, її з’їв вовк? Треба негайно відшукати її!Пастух ретельно оглянув стадо ще раз і виявив, що бракує одного маленького ягняти — того, що з чорною плямою на носі.Переконавшись, що ворота добре зачинено, він вирушив на пошуки. Звісно, його непокоїла думка, що дев’яносто дев’ять овець лишилися без нагляду, але він не міг зволікати, адже загублене ягня щохвилини наражався на смертельну небезпеку.Під’южуваний хвилюванням, він біг так швидко, що геть вибився з сил, доки дістався гір. Але заспокоюватися було зарано — пошуки тільки почалися. Час від часу він зупинявся, гучно гукав свою маленьку овечку й уважно прислухався, чи не почує у відповідь її бекання. Але довколишні пагорби відповідали йому тільки луною…Хоч би вона не впала у провалля! Сходячи на пагорби, пастух знову й знову кликав ягнятко.— Бе-е-е-е! — раптом почулося у відповідь ледь вловиме бекання.Серце пастуха, яке й без того калатало від бігу, ледь не вистрибнуло з грудей від радості. Його ягнятко ще живе!Він поквапився у тому напрямку, звідки линуло несміливе бекання, і ось вона, його пропажа! Тварина трималася на невеликому карнизі, що виступав із прямовисної скелі, і не могла зрушити ані вперед, ані назад.Пастух оглянув схил провалля, чи немає там стежинки, по якій можна було б дістатися до вівці.– Небезпечно, але можна, — зробив висновок він.Пастух поволі спустився вниз, поклав ягня на плечі й почав обережно сходити нагору. Який він був щасливий! І з того, як ягнятко тулилося до його шиї, можна було здогадатися, що й воно радіє своєму спасінню.– Так Бог розшукує людей, які віддалилися від Нього, — підсумував Ісус Свою розповідь. — Запевняю вас, що так само й на небесах буде більше радості про покаяння одного грішника, ніж про дев’яносто дев’ять праведних, що не мають потреби в покаянні.ЗАПИТАННЯ1) Яку історію (притчу) розповів Ісус фарисеям?2) Що вам найбільше запам’яталося в ній?3) Що означає «покаятися»?