Одного разу до Ісуса прийшов чоловік, який дуже добре знав Священне Писання. Таких людей тоді звали законниками, тобто знавцями Закону Божого. Він вигадав питання для Вчителя не тому, що дбав про свою душу, а щоб випробувати Його.«Якщо Ісус дасть відповідь на нього, — думав законник, — то я напевно зможу вказати Йому на помилку».– Учителю, — звернувся він, удавано підлабузнюючись, — що мені робити, аби отримати від Бога життя вічне?У відповідь Ісус запитав його:– Що написано в Писанні?Тут хитрий законник уже сам змушений був відповідати:– Там написано, що треба полюбити всім серцем Бога й свого ближнього, як самого себе.– Правильно, — погодився Ісус, — тож учиняй так й отримаєш вічне життя.Законник почувався вразливим і спішно сказав:– Так, це мені відомо. Але кого ж вважати цим самим ближнім?– Я розповім тобі одну історію, — відповів Ісус.Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона. Його шлях проходив через безлюдну місцевість, де на подорожніх часто чатували розбійники. Побачивши подорожнього, вони вискочили з-за скелі й накинулися на жертву. Розбійники побили його, забрали все, що він мав, і втекли. Пораненого мандрівника вони просто кинули лежати на дорозі.За якийсь час по цій дорозі проходив священник. Помітивши пораненого, який лежав, він поспіхом відвернувся. Священник не захотів надати йому допомогу. Пізніше повз пораненого проїхала інша людина, левит (служитель храму). Левит учинив так само, як і перший перехожий, не затримуючись, швидко пройшов повз.Нарешті мимо проїжджав на віслюкові третій чоловік. Це не був ані священник, ані левит і навіть не представник ізраїльського народу. Це був самарянин, тобто житель Самарії. Більшість ізраїльтян із презирством ставилися до них, бо вважали, що ті неправильно шанують Бога. Тому від самарянина бідолаха аж ніяк не розраховував дістати допомогу. Але самарянин, помітивши поранену людину, зглянувся над нею. Він перев’язав рани, обережно посадив на свого віслюка й бережно підтримував усю дорогу, поки вони не під’їхали до готелю. Самарянин заплатив за кімнату й влаштував постраждалого на нічліг.Наступного ранку, прощаючись, він дав власникові гроші й сказав: «Подбай про хворого. Якщо цих грошей забракне, на зворотній дорозі я поверну тобі все, що ти витратиш».– То хто ж виявився ближнім для потерпілого? — запитав Ісус, закінчивши притчу.На це запитання було нескладно відповісти.– Звісно, той, хто допоміг, — сказав законник.– Правильно, — погодився Ісус, — і ти вчиняй так само!ЗАПИТАННЯ1) Хто звернувся із запитанням до Ісуса? Що він запитав?2) Яку притчу розповів Ісус?3) Хто є нашим ближнім?