І ще одну історію Ісус розповів фарисеям. Один чоловік мав двох синів. Вони вже виросли й могли допомагати батькові по господарству.Старший син справді допомагав, хоча й не завжди охоче. А з меншим сталася наступна історія. Йому набридло постійно вислуховувати від батька вказівки, чим варто займатися. Він подумав, що краще жити одному й самому все вирішувати.І ось одного разу він прийшов до батька й сказав:— Батьку, коли ти помреш, я, як син, маю отримати належну мені частину спадщини. Але я не хочу чекати аж до твоєї смерті, я хотів би отримати свою частку зараз, аби я ще встиг пожити у своє задоволення. Адже частина твого маєтку рано чи пізно все одно стане моєю.Батька дуже засмутили ці слова. Він знав, що син, отримавши гроші, швидше за все, піде з батьківського дому. Але він вирішив не вмовляти його лишитися, поважаючи вибір, який він зробив. Тому він віддав синові належну йому частину.Невдовзі після цього менший син пішов у далеку країну, знайшов там розкішне житло, купив дорогий одяг і жив, витрачаючи великі суми на хорошу їжу й розваги.Скоро всі, хто його оточували, помітили, що він багатий і хизується цим. Знайшлися хлопці й дівчата, які постійно крутилися біля багатого чужоземця, оскільки він оплачував їхні витрати. Молодикові здавалося, що він знайшов друзів. Але вони не були справжніми друзями, їх цікавили тільки його гроші.Від такого життя молодий чоловік мав величезне задоволення. Він подорожував, відвідував багато закладів для дозвілля, розважався й міг задовольнити будь-яке своє бажання.Про рідний дім він не згадував.Безтурботне життя настільки захопило молодика, що він не помічав, як день у день грошей у нього ставало дедалі менше.Якось, коли йому треба було розплачуватися за дорогу гулянку, на якій було безліч гостей, він із жахом зрозумів, що бракує грошей.– У мене скінчилися гроші, — пробелькотів він, — ви маєте мені допомогти! Адже ви мої друзі!– Друзі? — запротестували вони. — Ми не друзі тим, хто запрошує гостей і не може потім розплатитися. Бувай здоровий!І з цими словами вони полишили його.А молодикові довелося віддати останні гроші власнику закладу, який потім вигнав його.Отож юнак пустився берега й скоро дізнався, що таке нужда. У тій країні тоді настав сильний голод. Тому ніхто не хотів ділитися з ним навіть найменшою частиною їжі. Роботу він також не міг собі знайти.Після тривалих пошуків він знайшов роботу свинопаса за мізерну платню. Раніше молодик навіть розмови про таку роботу вважав би образливими, але тепер його гордині настав кінець. У животі гурчало. Він радо їв би й зі свинячого корита, але господар заборонив йому це робити. І ось він сидів серед свиней — брудний, обірваний, голодний і принижений. Уперше за весь цей тривалий час юнак згадав про дім.«Як нерозумно я вчинив, — думав він. — От якби ж я лишився вдома! Будь-який найманець, що працює у батька, живе краще за мене».«Я знаю, що маю робити, — раптом вирішив він. — Я вирушу додому! Звісно, я не можу очікувати, що батько знову ставитиметься до мене як до сина. Його батьківську прихильність я, певно, втратив остаточно. Але, може, він пожаліє мене й дозволить бути найманцем за звичну винагороду?» Дорога додому видалася нескінченно довгою. Аж ось вдалині він побачив батьківський дім. Молодик зупинився. На останню ділянку дороги сил майже не лишилося, а до того ж він не був упевнений, чи вистачить йому мужності, аби з’явитися до батька.Аж тут він помітив людину, яка бігла йому назустріч. Примруживши очі, він напружено вдивлявся вдалечінь. Це був його батько!Літній чоловік розмахував руками й щось гукав у радісному збудженні. Невже батько радіє його поверненню? Він не міг у це повірити.Невже батько не гнівається, невже він досі любить його?!Коли батько наблизився, син крізь сльози тихо прошепотів:– Тату, я так завинив перед тобою! Я згрішив і тепер недостойний зватися твоїм сином. Пробач мені. Дозволь мені лишитися у твоєму домі й бути тобі слугою. Я готовий виконувати найтяжчу роботу, аби хоч якось спокутувати свою провину перед тобою.Батько міцно обійняв сина, притиснув до себе й розцілував. Потім обидва рушили в дім. Там батько наказав слугам:– Принесіть моєму синові найкращий одяг! І заріжте відгодоване теля! Ми маємо привід, аби святкувати! Мій син був мертвий — і ожив, пропадав — і знайшовся!ЗАПИТАННЯ1) Яку історію розповів Ісус фарисеям?2) Який урок можна взяти з цієї притчі?3) Кого нагадують вам батько й менший син у цій притчі?