Адам та Єва мали численних нащадків. Коли Адам, Єва, Каїн і Сиф померли, на землі існувало вже багато людей. Тієї пори люди жили дуже довго, до старості зберігаючи здоров’я й силу.Адам жив 930 років, Сиф — 912, Метушалах, син Еноха, прожив 969 років. Про цих людей нам майже нічого не відомо, окрім Еноха. Про нього написано, що він був праведний і радо служив Богові. Коли Еноху виповнилося 365 років, Бог узяв його із землі, тобто він не помер і його не було поховано, а Господь узяв його живим на небо. У його сина Ламеха народився хлопчик, якому дали ім’я Ной (це ім’я означає «той, хто заспокоює»), бо в ньому батьки бачили розраду у своїй праці. За днів Ноя нащадки Сифа почали поводитися подібно до нащадків Каїна: вони забули Господа й чинили багато зла. Ці люди не думали про те, що Бог бачить їхні гріхи. Їх охопили заздрість, ненависть, суперництво, і вони боролися між собою. Більшість із них не хотіли більше нічого знати про Бога, а покладалися на власні сили й власну могутність. Вони не думали про те, що сила й потужність людини також походять від Бога. Вони забули, що це Бог призначив пори року, що Він дозволяє рости зерну й плодам та що Він посилає дощ, сонячне світло й вітер.Бог засмутився, що люди припинили любити свого Творця й один одного. І розкаявся Бог, що створив людей. Він вирішив знищити все життя на землі, аби покласти кінець злу. Ной же отримав благодать перед Господом, бо він був людиною непорочною й праведною. У віці 500 років він мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета.Ной закликав людей навернутися від злих діл до Бога. Він попереджав їх, що Бог винищить увесь світ потопом, якщо вони не змінять свій спосіб життя й не навернуться до Бога, але його ніхто не слухав.Коли ж Бог побачив, що люди не змінилися, а ще більше загрузли у гріхах, тоді Він сказав Ною:– Настав час. Я пошлю великий потоп. Люди злі, але з тобою Я укладу завіт: від потопу врятую лише твою родину — тебе, твою дружину, синів та їхніх дружин. Для цього тобі треба побудувати великий ковчег, тобто корабель. Слухай уважно й зроби все так, як Я скажу. Візьми дерево ґофер і оброби смолою його всередині й зовні, щоб вона не пропускала воду. Цей корабель має бути величезним: сто тридцять метрів у довжину, двадцять два у ширину й тринадцять метрів у висоту. Збоку зроби у ньому двері, які мають щільно зачинятися, а зверху пророби маленьке віконечко. Ковчег матиме три поверхи. Такий великий корабель потрібен для того, щоб ти міг узяти з собою по парі всіх птахів і всіх чотириногих тварин, усяких черв’яків і жуків, великих і малих живих істот.Ной зі своїми синами одразу ж стали до будівництва. Це тривало багато років. Люди, які проходили повз, повсякчас питали: «Що це Ной замислив побудувати?» А коли він говорив, що це буде корабель, вони глузували з нього.– Як ти дотягнеш до моря це важке корито? — питали вони.– Вода сама прийде сюди, і тоді він попливе, — відповідав Ной.– Сюди? Та ти з глузду з’їхав, Ною!Ною і його родині нелегко було чути, як із них глузують, але вони довіряли Богові й відповідали людям: — Бог пошле великий потоп, аби знищити всіх, хто замислює й чинить зло.Коли цей величезний корабель був готовий, Бог сказав Ноєві:– Увійди до корабля разом зі своїм сімейством і візьми із собою тварин, як Я сказав тобі. За тиждень Я нашлю великий потоп. Сорок днів і сорок ночей на землю литиме злива, доки вся земля не опиниться під водою.Ной відчинив величезний люк, і звірі попарно почали заходити всередину ковчега. Також він узяв із собою продукти, зерно, плоди й сіно, аби була їжа для людей і всіх мешканців ковчегу. Потім увійшли до ковчега Ной зі своєю дружиною та його три сини з дружинами. Таким чином у ковчезі опинилося вісім осіб. Але Ной не зачиняв двері ковчега, зачинив їх Сам Бог; і Ной знав, що йому не варто було їх відчиняти, доки він щодо цього не отримає повеління від Бога.І тоді вони почули дощ. Спочатку це були тільки поодинокі краплі, а потім полило як із відра. Багато годин і днів падав цей дощ. Через якийсь час за звуком бульканням вони зрозуміли, що вода піднялася й досягла ковчега. І ось вони відчули, як вода підняла ковчег, і він поплив.Сорок днів падав дощ. Тим вісьмом, які перебували у кораблі, це видалося цілою вічністю. Аж раптом щось змусило всіх людей і тварин прислухатися. Що ж це було? Тиша, яка лякала! Дощ припинився! Але їхній корабель продовжував гойдатися на воді. Усю землю й навіть найвищі гори вкривала вода.Лише за сто п’ятдесят днів Бог дозволив воді сходити. Але це тривало ще певний час.Аж раптом, що це? Якийсь поштовх струснув увесь корабель, щось затріщало, і ковчег зупинився. Це було на сімнадцятий день сьомого місяця від початку потопу, а земля, на яку натрапив ковчег, була горою Арарат. Ной зачекав іще сорок днів, потім відчинив віконечко й випустив крука.– Навіщо ти це робиш? — запитала його дружина.– Якщо крук повернеться, то я знатиму, що йому ще немає де жити поза ковчегом, — відповів Ной.Крук не повернувся. І всі зраділи. Ной же сказав:– Крук — невибагливий птах. Він здатен довго літати, а для відпочинку йому достатньо й краєчка скелі. Тепер я випущу голуба.Голуб вилетів зовні, але скоро повернувся.– Здається, води ще надто багато, — припустив Ной, — треба почекати ще тиждень.Ще за сім днів Ной знову випустив голуба. Вісім осіб напружено чекали, чи він повернеться. Нарешті голуб влетів усередину ковчега. У дзьобі він тримав свіжий лист оливи! Коли за сім днів Ной знову випустив голуба, той уже не повернувся.Таким чином Ной дізнався, що земля вже висохла й вода зійшла. Тепер він чекав, коли Бог звелить йому полишити ковчег. Нарешті Бог сказав:– Вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх. Виведи із собою всіх тварин, які з тобою, і птахів, і всіх гадів, які плазують по землі.Отже, настав час відчинити великі двері ковчега.Звірі зраділи й кинулися назовні.З ковчега вийшли тварини, а птахи, радо розправивши крила, розлетілися врізнобіч. Сімейство Ноя полегшено зітхнуло. Вони почали обійматися й не могли стримати свою радість.Ной знову побачив перед собою зелені схили й травнисті пасовища. Але куди ж поділися нечестиві жителі землі? Їх більше не існувало.Потоп став страшним покаранням для людей, які не хотіли служити Господу й чинили багато зла.Ной зрозумів усю глибину милосердя Бога, Який врятував його від потопу. З купи каміння він спорудив жертовник, узяв декілька тварин і птахів та приніс їх у жертву Богові. Господу була приємною ця жертва, і Він сказав у Своєму серці: «Більше не проклинатиму землю за гріхи людини». Бо Він знав, що люди не припинять грішити. І ще сказав Господь, що не припиняться в усі дні землі сівба і жнива, холоднеча і спека, літо і зима, день і ніч. І благословив Бог Ноя і синів його, щоб сповнили вони землю своїми дітьми. І уклав Бог завіт із Ноєм і синами його, а також з усіма людьми, які житимуть після них, і з усіма тваринами на землі. Він обіцяв їм, що вже ніколи людей і тварин не знищать води потопу, і вода вже ніколи не спустошить землю. І запровадив Бог особливий знак, який нагадуватиме про цей завіт, — веселку у хмарі. Вона завжди з’являтиметься на небі, коли дощ вщухатиме й крізь нього прогляне сонце. І сказав Бог Ною:– Ось знак домовленості, яку Я укладаю з тобою і з кожною душею на землі.Коли ви побачите веселку, згадайте про її значення. Вона не просто прикраса неба після дощу, але знак особливої доброти, вірності й турботи Бога про людей.ЗАПИТАННЯ1) Чому Бог вирішив навести потоп?2) Як урятувався Ной?3) Скільки часу мали люди на землі, аби схаменутися й не грішити?4) Яких птахів випускав Ной із ковчега, аби дізнатися, чи висохла земля?5) Яку обіцянку дав Бог Ноєві?6) Про що має нагадувати нам веселка?