За кілька тижнів Йона вже йшов вулицями великого міста, всюди проповідуючи те, що сказав йому Бог:— Через сорок днів Ніневію буде зруйновано.Дивно, але ніхто його не висміював. Ніхто на нього не нападав і не погрожував йому. Навіть навпаки — люди вірили його словам. Вирок, який вони почули, був справедливим: вони воювали з багатьма народами й вчинили чимало зла. І вони розуміли, що все це зло не може лишатися без покарання. Цар також почув про пророка та про його проповідь суду.— Нехай усі люди моляться Богові, — наказав він. — Можливо, Він ще пробачить нам. Нехай усі постяться, а на знак свого покаяння замість дорогого одягу хай носять одяг із мішковини.Коли минуло сорок днів, Йона на одному з пагорбів перед містом чекав, що Ніневію буде зруйновано. Але цього не трапилося. День завершувався, а Ніневія досі стояла. І Йона розсердився. Навіщо тоді він звіщав про наближення Божого суду? Було б справедливо, якби злі жителі Ніневії загинули.На пагорбі, де зупинився Йона, було спекотно, і це теж дратувало Йону. Та коли наступного дня він прокинувся, то побачив поблизу велику рослину. У тіні її листя Йона почувався набагато краще. Це Бог зробив так, щоб рослина виросла тут так швидко. Але наступного дня Бог зробив так, що рослина засохла.Йона так сильно засмутився через це, що готовий був померти.Тоді Бог сказав йому:— От бачиш, ти жалкуєш про рослину, над якою ти не трудився й не ростив. А як же Мені не пожаліти Ніневію, де живе так багато людей.І тоді Йона зрозумів, який довготерпеливий і милостивий Господь, і як охоче Він прощає.ЗАПИТАННЯ1) Про що Йона проповідував у Ніневії?2) Як жителі Ніневії відреагували на його проповідь?3) Як Господь учинив із Ніневією?