Після відвідування Самуїла Давид продовжив пасти вівці. Зазвичай, ведучи овець на пасовище, він брав із собою гусла. Коли тварини мирно щипали траву, він награвав на гуслах і створював для себе нові пісні. Але часом пастуху велося несолодко. Так, одного разу йому довелося захищати овець від ведмедя.– Бог вчиняє зі мною подібно до того, як я зі своїми вівцями, — розмірковував Давид, коли ледь не втратив ягня. — Він приглядає за мною, дбає про мене й захищає мене, коли чатує небезпека.Давид узяв свої гусла, подумав трохи, перебираючи струни, а потім заспівав:– Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, — на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, — Твоє жезло й Твій посох — вони мене втішать!Царя Саула мучили раптові спалахи гніву, хоча потім він жалкував про це й бував безмежно сумним. Одного разу він знову сильно розгнівався, чим викликав страх і трепет усіх, хто перебував при його дворі. Один зі слуг Саула запропонував погукати до двору Давида, який умів гарно грати на гуслах. Його гра мала заспокоювати царя. Так Давид опинився при царському дворі. Якби Саул знав, що перед ним сидів той, кого Самуїл помазав на царство! Але він не мав жодної гадки про це й скоро сердечно полюбив юного Давида. А його гра на гуслах і справді зігрівала Саулову душу.Коли цар Саул вирушив на війну проти филистимлян, Давид зміг повернутися додому. Кому на війні потрібен був молодий гусляр? Отже, Давид знову почав пасти овець свого отця, а його брати разом із Саулом пішли на війну.Одного разу батько погукав його й сказав:– Біжи туди, де розташувалося наше військо, віднеси своїм братам щось поїсти.Знадобилося лише кілька годин, щоб Давид зміг дістатися розташування війська. Він приніс запаси їжі своїм братам, підсів до них і почав слухати, що розповідали воїни. Раптом усі замовкли й напружено почали вдивлятися вдалечінь. Один филистимлянин наближався до ізраїльського війська. Що то був за вояка! Міцний і м’язистий, на зріст близько трьох метрів! Звали його Ґоліят. На ньому були важкі обладунки, а в руці він тримав величезного списа.– Чи пристанете на мою пропозицію? — прокричав він. — Дайте мені чоловіка, і ми проведемо з ним двобій. Якщо він переможе мене, то ми вважатимемо себе переможеними. Якщо перемога буде за мною, то переможеними будете ви. Що, злякалися, боягузи?– Він раніше викликав вас на двобій? — запитав Давид своїх братів.– Так, і неодноразово. Але, звісно, марно. Битися з цим велетнем — це піти на вірну смерть!– Але ж Бог на нашому боці! — здивувався Давид. Воїни зареготали.– Як це стосується Бога? Адже йдеться про силу, вправність та про хороше озброєння. Цар Саул навіть пообіцяв видати заміж свою доньку за того, хто переможе Ґоліята. Але ніхто не наважився.Саулові розповіли про те, що юний Давид, який грав йому на гуслах, прийшов до війська. І Саул звелів погукати його.– Дозволь мені битися з филистимлянином, — попросив Давид.– І не вигадуй! — відповів цар. — Ти ще надто молодий, а Ґоліят сильний і досвідчений воїн. – Але я перемагав і ведмедя, і лева, коли вони намагалися вкрасти ягнят із моєї отари. Якщо Бог тоді допоміг мені, то Він допоможе і в бою проти филистимлянина, — упевнено заявив юнак.– Твоя віра вражає мене, — сказав Саул. — Ніхто крім тебе не хоче прийняти виклик... Одягни мої обладунки, візьми зброю й тоді йди з Богом!Давид спробував примірити обладунки Саула, але вони були надто важкими для нього, у них він ледь пересував ногами. Тому, знявши їх, Давид узяв із собою свою пращу (мотузку для метання), знайшов п’ять гладеньких камінчиків, узяв свій пастуший посох і пішов назустріч филистимлянинові.– Ха-ха-ха! — зареготав той, коли побачив юнака з пращею, який ішов йому назустріч. — Це ти збираєшся битися зі мною?– Ти вийшов проти мене з мечем і списом, а я проти тебе — з іменем Господа, Бога ізраїльських військ! — вигукнув Давид.Він поклав камінь у свою пращу, розкрутив її та запустив його у филистимлянина. Камінь поцілив велетню просто в лоб, де шолом не захищав його. Ґоліят упав на землю. Давид підбіг до нього, вихопив меч филистимлянина з піхов й умертвив його. Коли ізраїльтяни побачили це, їх надихнула перемога Давида, і вони безстрашно прогнали филистимлян зі своєї країни.ЗАПИТАННЯ1) Яке озброєння дав Давидові Саул?2) Як глузував Ґоліят над Давидом?3) Яким чином Давид переміг Ґоліята?