Раніше Савл ненавидів і переслідував християн, тепер же він дуже багато працював для поширення Доброї новини. Наче на підтвердження змін, що сталися в ньому, тепер Савла частіше називали Павлом. У супроводі кількох однодумців він подорожував навіть у Європу. Скрізь, хоч би куди Павло не приходив, перш за все він шукав зустрічі з юдеями, які через брак синагоги часто збиралися щосуботи просто неба. Після одного з таких зібрань до нього підійшла заможно вдягнена жінка. Її звали Лідія. Вона попросила розповісти їй більше про Ісуса.Бесіда затяглася. Під кінець Лідія сказала:— Помоліться зі мною, аби Бог прийняв мене як Своє дитя. Потім мені б дуже хотілося хреститися.Після свого хрещення Лідія запросила Павла з друзями зупинитися в її домі. Але Павло й Сила, один із його супутників, перебували у неї недовго. Уже за кілька днів міський суддя відправив їх у в’язницю. Дехто з містян обурювався, що юдеї проповідують тут, серед греків і римлян. Павла й Силу посадили в камеру, де на підлозі були спеціальні колоди, в які заковували руки й ноги ув’язнених. Павло й Сила не могли поворушитися, не кажучи вже про те, аби встати.Однак обидва проповідники знали, що Бог був із ними й у в’язниці. Він зміцняв і надавав їм мужності.Мужі Божі раділи й співали пісень, в яких вихваляли Бога. Спочатку тихо, а потім дедалі гучніше, так що було чутно навіть у сусідніх камерах. В’язні не вірили власним вухам: як люди можуть так радісно співати, перебуваючи у в’язниці?Раптом до людських голосів долучився інший звук: низький глухий гуркіт. Наступної миті все затремтіло. Землетрус! Будівля захиталася, але не рухнула.Павло з Силою помітили, що каміння біля фундаменту в’язниці зрушилися певним чином, внаслідок чого руки й ноги арештантів звільнилися. Двері, що вели назовні, також відчинилися.Від землетрусу прокинулися в’язничні наглядачі.Зіскочивши, один із них тієї ж миті виявив, що двері не зачинено.«Усі в’язні втекли! — подумав він. — Мене за це суворо покарають!.. Краще я сам позбавлю себе життя».Коли Павло побачив, що сторож дістав меч і збирається вбити себе, то голосно вигукнув: «Не роби цього! Ми всі тут!»Наглядач переконався, що ніхто не втік, і обійняв Павла та Силу. Якщо Бог цих людей влаштовує землетрус для того, аби звільнити їх, то Він, мабуть, істинний Бог.– Пани мої, що мені робити, аби отримати спасіння?– Віруй у Господа Ісуса Христа, і тоді ти спасешся! — відповів Павло.Після цього в’язничний сторож запросив обох у свій дім.Павло із Силою охоче пішли за ним, розповідаючи по Ісуса. Вони повідали про те, що Ісус чинив лише добро, говорив і жив так, що люди могли переконатися, що Ісус є Сином Божим. Вони переказали історію про те, як римські солдати розп’яли Ісуса на хресті, хоча Він був невинний. І що їх самих, Павла й Силу, не дивують переслідування, які вони переживають. Чому до них мають ставитися краще, ніж до їхнього Господа? Вони також пояснили всім домашнім в’язничного наглядача, що Ісус прийняв смерть заради викуплення людських гріхів, зокрема й кожного з них. Там, на хресті, Він узяв гріхи на Себе, аби у стосунках людини з Богом знову запанував мир і лад. Павло й Сила не забули розповісти про воскресіння Христа й про Святого Духа, через Якого Ісус завжди перебуває з тими, хто у Нього вірить.– Я теж хочу належати Ісусові! — сказав сторож. — Я хочу просити Його, аби Він прийняв мене як Своє дитя.– Якщо Бог приймає і жінок, то й мені хотілося б послужити Йому, — долучилася його дружина.Павло сказав:– Звісно, Добра новина стосується й жінок! І дітей теж! У вашому місті одна жінка вже стала християнкою.Після бесіди й прийняття хрещення господар запропонував Павлові й Силі поїсти. Та коли зійшло сонце, вони поквапилися повернутися в дім Лідії, яка вже хвилювалася за них. Тепер Павло й Сила могли розповісти їй не лише про те, як Бог оберігав їх, але й про сім’ю сторожа, яка навернулася до Господа цієї ночі!ЗАПИТАННЯ1) Куди відвели Павла й Силу?2) Що було зроблено для того, аби в’язні не могли втекти?3) Чому Павло й Сила співали вночі?4) Яким чином Павло й Сила опинилися на волі?5) Що відбулося з в’язничним наглядачем і його сім’єю?