Минуло багато часу відтоді, як Яків і його сини переселилися до Йосипа в Єгипет. Тепер вони вже були не просто родиною, а справжнім народом, народом Ізраїля. Єгиптяни давно забули про Йосипа й про його допомогу. Фараони зміняли один одного, і тепер єгиптянам здавалося, що ці приходьки їм загрожують. Тому новий фараон перетворив ізраїльтян на рабів, зробивши їхнє життя гірким від підневільної праці, змусивши виготовляти цеглу з глини й соломи. Він поставив над євреями начальників, які мали виснажувати їх важкими роботами. Коли ж вони не встигали зробити належну кількість цегли, ці начальники жорстоко били їх.Але як не намагалися єгиптяни принизити ізраїльський народ, він дедалі більше примножувався і з кожним роком зміцнювався. Тому фараон і замислив дещо жахливе: вбивати всіх ізраїльських хлопчиків відразу після народження.Одна благочестива єврейська жінка народила сина. Мати знала, що тільки Бог може врятувати її немовля, тому гаряче молилася Йому. Вона довго ховала його від єгиптян. Та коли дитині виповнилося три місяці, вона зрозуміла, що далі не може його ховати. Маріям, сестра хлопчика, допомогла матері покласти маленького брата до плетеного кошика, обсмаленого зсередини, аби вода не просочилася в нього. Потім вони взяли кошик і пішли до річки Ніл. Там поставили кошик в очереті, неподалік берега. Тут його не могла знести течія, і відплисти від берега він теж не міг. Маріям сховалася поряд і стежила за кошиком, що буде. Невдовзі дівчинка побачила жінок, які йшли до річки. Попереду йшла у розкішних шатах молода пані. Це була донька фараона. А інші, вочевидь, то її служниці. Схоже, царська донька збиралася тут купатися. Вона роздяглася й повільно увійшла у воду. Затамувавши подих, Маріям спостерігала, як дочка фараона підходила дедалі ближче до того місця, де був кошик з її братом. Аж ось вона зупинилася.– Що це?! — вигукнула принцеса.Вона наказала служанці дістати кошик із води й відкрила кришку.– Мабуть, це дитя ізраїльтян. Вочевидь, мати хотіла сховати його від воїнів мого батька, — сказала донька фараона своїм супутницям.– Що ж нам із ним робити? — спитали вони.– Я не хочу, аби цю дитину вбили!І тут вона побачила Маріям, яка обережно наблизилася.– Як ти тут опинилася? — запитала донька фараона. Маріям, затинаючись, сказала:– Я?.. Та я гралася поряд. Якщо хочете, я можу знайти й покликати сюди жінку, яка зможе годувати дитину.Донька фараона погодилася, і Маріям щодуху побігла до себе додому. Щойно відсапалася, вона все розповіла своїй матері.– Бог почув нашу молитву, — сказала мама, сяючи. Потім вони разом поквапилися до річки.– Візьми це дитя додому й подбай про нього, — наказала донька фараона. — Я заплачу тобі за це. А коли хлопчик підросте, приведи його до мене, він буде мені названим сином.Мати була така щаслива, що їй забракло слів. Вона тільки кивала. Донька фараона поцілувала немовля, кажучи:– До побачення, сину мій! — і пішла до своєї колісниці. Мати й Маріям також поцілували його й сказали:– Ласкаво просимо додому!Кілька років малюк прожив у своїй родині, його навчили любити Бога й молитися Йому. Коли хлопчик підріс, мати привела його у палац фараона. Принцеса назвала його Мойсеєм і подбала про те, аби його багато чого навчили й виховали як сина фараона.За кожної нагоди Мойсей навідувався до матері з батьком, сестри Маріям і брата Аарона. Його засмучувало те, що він бачив, виходячи з палацу й проходячи поселенням ізраїльтян:– Це несправедливо, що єгиптяни живуть так добре, а мій народ так бідує. Сини Ізраїлеві працюють із ранку до вечора, живуть надголодь і не можуть розпоряджатися навіть самими собою.Одного разу він побачив, як ізраїльтянина змусили нести важкий вантаж, а єгиптянин ще й підганяв його батогом. Аж тут ізраїльтянин упав, а єгиптянин почав бити його батогом, змушуючи підвестися. Мойсей уже не міг стояти осторонь такої жорстокості й несправедливості. Він швидко роззирнувся, чи ніхто не бачить, підбіг і вбив єгиптянина. Тільки побачивши поваленого, він усвідомив, що накоїв.Наступного дня Мойсей помітив сварку двох ізраїльтян. Він підійшов і сказав кривдникові: – Дай йому спокій! Навіщо ти б’єш свого брата? Той відповів йому:– А тобі що з того? Може, хочеш і мене вбити, як учора вбив єгиптянина?Мойсей зблід від страху. «Як це викрили так швидко? — подумав він. — Якщо фараон дізнається, що я вбив єгиптянина, то засудить мене на смерть. Мені треба тікати!»До палацу він більше не повернувся. Фараон, дізнавшись про вбивство, справді вирішив стратити Мойсея та наказав розшукати його.Сповнений страху й печалі, невдоволений собою, Мойсей змушений був тікати від своїх переслідувачів, щоразу віддаляючись від Єгипту, доки не втрапив у країну Мідіян.Тут були тільки пісок і каміння, і Мойсей зрадів, коли зміг знайти колодязь. Він саме втамував свою спрагу, коли до колодязя підійшли кілька молодих дівчат, аби напоїти своїх овець. Він допоміг їм, а дівчата з вдячності запросили його поїсти разом із ними.Ці сім дівчат були доньками чоловіка на ім’я Їтро. Він не мав синів, тому йому знадобився б сильний молодий чоловік, а оскільки Мойсей безцільно мандрував, то Їтро запропонував йому лишитися. Так Мойсей змінив розкішний палац фараона на намет у краї Мідіян.Невдовзі він одружився зі старшою донькою Їтра — Ціппорою, і в них народився син. Мойсей пас отари свого тестя й почав забувати Єгипет. Він навіть не згадував про свій народ.Але Бог не забув ізраїльтян. Він бачив їхні бідування, чув їхні молитви й вирішив допомогти їм. І для цього Він покликав Мойсея.ЗАПИТАННЯ1) Чому фараон важкою працею виснажував ізраїльтян?2) Що вигадав фараон для знищення ізраїльського народу?3) Як вчинила мати Мойсея зі своїм малюком?4) Чого встигла навчити Мойсея його мати, доки його виховували у батьківському домі?