Новим царством, царством мідян і персів, правив цар Кір, і він поставив царем над Вавилоном Дарія мідянина. Дарій призначив сто двадцять сатрапів, які мали управляти країною. А над ними стояли три князі, які стежили за порядком у країні. Одним із цих князів був Даниїл. Цар Дарій високо цінував Даниїла, але при дворі були люди, які заздрили його успіхам. І, аби позбутися Даниїла, вони вигадали підступний план. Якось вони прийшли до царя й сказали:– О царю, нехай продовжено буде твої дні! Ти цар могутній, благородний і милостивий. Усі люди живуть із твоєї милості. Але багато хто не знає про це. Тому ми знаємо, як зробити твоє милосердя відомим для всіх, хто довкола. Ти маєш видати указ, згідно з яким упродовж місяця ніхто у країні не може просити милості ні в кого іншого, окрім тебе. Ані людину, ані Бога, а лише тебе можна буде просити про будь-що. І тоді всі зрозуміють, наскільки ти милостивий.– Це слушна думка, — вирішив цар, бо йому це лестило. — Я підпишу цей указ. А кожен, хто його порушить, втрапить до ями з левами.