Одного вечора Ісус, завершивши навчати народ, який зібрався до Нього на берег Генісаретського озера, сказав Своїм учням:– Перепливімо на інший берег озера.Учні підготували човен, разом з Ісусом увійшли до нього й вирушили в путь.Ісус дуже втомився за день і ліг на кормі відпочити. Раптом зірвався сильний вітер, як це часто бувало на Галілейському морі. Хвилі били об човен так, що він міг потонути. Розуміючи всю небезпеку становища, злякані учні розбудили Господа:– Наставнику, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? Ісус устав. Він побачив люті хвилі, почув завивання вітру, відчув, як човен кидало врізнобіч, і наказав стихії:– Замовкни! Вщухни!Буря вмить припинилася. Поверхня моря зробилася рівною, як дзеркало.Диво! Ще ніколи не бувало, щоб буря вщухла так раптово, та й хвилі завжди заспокоюються поступово. Але тепер — мить — і цілковита тиша! Такого учні ще не бачили. А Господь запитав:– Чому ви такі боягузи? Де ж ваша віра, маловірні?Злякані й приголомшені учні говорили один одному:– Хто ж це, що й вітер, і море коряться Йому?Вони не могли осягнути своїм розумом те, що прийняли вірою, а саме, що їхній Учитель — це Син Божий.ЗАПИТАННЯ1) Чому Господь Ісус міг спокійно спати під час бурі?2) Чому учні так злякалися? Про що вони забули?3) Що вони пережили, коли Господь упокорив бурю?